До комуністів області звернулась ініціативна група членів колишнього колгоспу 'Карпати' з села Косівська Поляна Рахівського району (підписи в редакції є). Вони попросили розібратися з кричущими фактами зловживань їхньої місцевої влади, а саме – керівництва малого підприємства 'Кісва' в особі Василя Дмитровича Юращука. Селяни пишуть, що протягом десяти років 'його дії порушують чинне законодавство України, викликають велику зневіру жителів села в можливості справедливості на теренах незалежної України. Пора покарати винних.'

Можновладець Юращук –
проти Косівської Поляни

До комуністів області звернулась ініціативна група членів колишнього колгоспу 'Карпати' з села Косівська Поляна Рахівського району (підписи в редакції є). Вони попросили розібратися з кричущими фактами зловживань їхньої місцевої влади, а саме – керівництва малого підприємства 'Кісва' в особі Василя Дмитровича Юращука. Селяни пишуть, що протягом десяти років 'його дії порушують чинне законодавство України, викликають велику зневіру жителів села в можливості справедливості на теренах незалежної України. Пора покарати винних.'

Заслін народному гніву

Петро Польчук та ініціативна група пайовиків КСГП 'Карпати' с.Косівська Поляна Рахівського району задовго до цієї публікації друкувала в обласній пресі листи про розграбування майна 'Карпат' у Косівській Поляні, що роками залишається немовби піратським відділком злісного післяреволюційного куркульства.
Тому й кінцівка нинішнього звернення звучить розпачливо: 'Чому ніхто не реагує на наші прохання провести інвентаризацію всіх основних засобів, особливо у майстра кар’єру Михайла Ігнатюка? Ми не знаємо, куди подівся меблевий цех, чимало дорогої техніки — грейдерні та колісні навантажувачі, різні верстати, транспортери, бетонозмішувачі, силосозбиральний комбайн, плуги, автопричіп, три КамАЗи, косарки, пили, холодильна камера, чотири доїльні агрегати, пересувний компресор, пожежна машина і багато іншого. Знаємо, що нову техніку пан Юращук залишив на своїй фірмі. На ній, до речі, працювали люди, які стояли на біржі та отримували від держави гроші. Про це прокурор та міліція повідомлені, однак ніяких заходів не вживають. Не реагують і на інші злодіяння.'
Звернення громадян до обласних керівників зводять нанівець нескінченні вибори в Україні, які стають на заваді справедливому народному гніву.

Надії – на міністра

У колективній скарзі до Міністра селяни вказують, що в 1997 році головою колгоспу 'Карпати' був обраний Василь Юращук. Він був обраний випадково, бо до того часу в колгоспі не працював жодного дня.
А вибрали його лише завдяки тому, що повірили теплим словам про поліпшення стану справ у колгоспному виробництві, матеріальну допомогу бідним і пенсіонерам. На жаль, цей новий голова занадто далеко відступив від своїх сердечних обіцянок. З перших днів свого керівництва В.Юращук оточив себе близькими і родичами, разом із ними спрямував свою діяльність на шахрайство та обман колгоспників, котрі відпрацювали в колгоспі все своє трудове життя.
Допомогло в крутійстві те, що пана Юращука призначили головою ліквідаційної комісії. І ось, починаючи від 1997 року, цей голова безкарно зловживає своєю керівною владою при розподілі майнових і земельних паїв між членами колгоспу.
Із 411 членів колгоспу жодного чесно не розрахували, виплативши кому 10, кому 15 відсотків майнового паю, а про подальше розпаювання шановний пан Юращук і говорити не хоче.
'Користуючись явною безконтрольністю, — пишуть горяни до Ю.Луценка, — і під захистом окремих керівників районної влади пан Юращук явно розбазарює громадське майно без відома колгоспників. Уже продано нову пилораму, колгоспну лазню, розвалочний станок, трактор МТЗ-82, будинок складу, стару контору і т.д. Незаконні дії допущені Юращуком і у відношенні до розподілу земельних паїв. Зокрема, 19 березня 1996 року була створена комісія по розподілу земельних паїв та складені списки членів колгоспу, і згідно з ними був виданий державний акт. Тож просимо перевірити, на якій підставі, після державного акту в список на земельний пай потрапили В.Юращук, П.Тафійчук, Ю.Ворохта, А.Андрусяк та інші особи, які цього не заслужили. До того ж, наш високий колгоспний керівник самовільно присвоїв собі 2,5 га землі на центральній фермі у той час, коли близько 400 громадян просять виділити їм земельні ділянки для житлового будівництва.
В нашому гірському селі земля іде на вагу золота. В той же час, за рахунок коштів, які були виділені на ліквідацію паводка в 2001 році, пан Юращук вирив котлован і без всякого на те дозволу та документації збудував особистий рибник.
В даний час В.Юращук голослівно заявляє, що з розпаюванням усе закінчено. А фактично нерозпайованими залишаються засоби на суму майже 600 тис. грн. Це — гараж, центральний склад, лісопилка, кар’єр 'Ялинка', будинок на Одещині, цехи: столярний, швейний, плівковий; а ще нова контора, виробничі та підсобні приміщення на центральній фермі. Крім усього цього, ще й техніка: КамАЗ, трактори Т-150, ЮМЗ, Т-130, ДТ-75, причіп до КамАЗа та ряд різних верстатів у мехмайстерні та деревообробних цехах.
Селян турбує ще факт 1998 року, коли півроку не виплачувалися пенсії. Окремі колгоспники опинилися на межі виживання. Вони вимущені були просити від голови Юращука допомоги зерном за рахунок своїх паїв. Пан Юращук погодився, але з умовою, щоб селяни підписали заяву-згоду про те, що вони добровільно залишають 85 % свого майнового паю на користь … нього самого. Таким несправедливим шляхом сільський вельможа обманув близько дев’яти десятків колгоспників, в основному малограмотних пенсіонерів, котрі вимушені були підписати горезвісні заяви-згоди. На цьому п.Юращук нажив близько 150 тисяч гривень.

Маніпуляції без кінця

У зв’язку з повною ліквідацією колгоспу 'Карпати' в Косівській Поляні громадськість села, члени колгоспу та ветерани виявили велике бажання викупити за рахунок своїх майнових паїв колгоспну контору, передати її відтак на баланс сільради. Робилося це заради того, щоб у цьому приміщенні розмістився виконком сільської ради, амбулаторія та ряд інших соціокультурних закладів. Всі хотіли, щоб ця контора залишилася на пам’ять про те, що в Косівській Поляні 50 років існував колгосп 'Карпати', у якому окремі селяни провели все своє трудове життя.
Задовольняючи письмове прохання громадськості села та клопопотання Косівсько-Полянської сільради, з райдержадміністрації в колгосп була направлена рекомендація — вирішити це життєво важливе питання на загальних зборах колгоспників, і затим передати контору на баланс сільради протягом липня 1999 року.
Однак для найвищого колгоспного керівника письмова заява колгоспників та районна рекомендація нічого не важили. Юращук навіть не виявив бажання взяти участь у проведенні цих зборів, хоча його письмово запросили на них.
У зборах узяли участь 147 колгоспників, а 70 відсутніх попередньо підписали письмову згоду про те, що вони згоджуються передати свою частку майнового паю, тобто колгоспну контору на баланс сільради. Протокол та рішення зборів своєчасно передали в колгосп та інші районні та обласні структури.
Досі рішення загальних зборів щодо передачі контори на баланс сільради, прийняте на загальних зборах колгоспників, не виконане. Більше того, в грудні 2003 року пан Юращук уже настільки знахабнів, що через підставну організацію умудрився продати устаткування з переробки і виготовлення мармурового кришива за межі району й області. Устаткування мало початкову вартість 36,7 тис. грн., а було перепродане за 155 тис. грн. Дивує і те, хто ж дав дозвіл таке унікальне устаткування вивезти за межі нашого краю. Воно ж могло бути використане на благо області та Рахівщини, даючи значні прибутки. Про вищезгадані порушення Закону та зловживання голови колгоспу своїми службовими обов’язками, колгоспники скаржилися в різні інстанції. Але ж велика біда в тому, що всі наші скарги на розгляд повертаються в Рахівський район…
Протягом п’яти останніх років районна влада ні в чому не визнала 'золотого' Юращука винним, а селянам-скаржникам відповідає бюрократичними відписками.Тим часом голова Юращук під 'дахом' районної влади продовжує обманювати колгоспників.

Кримінальна справа проти В.Юращука – «померла»?

27 січня 2004 року скаргу селян було передано начальнику обласного управління МВС для перевірки наведених фактів та вжиття відповідних заходів. Через три місяці приїхали представники 6-го відділу міліції. На В.Юращука за трьома серйозними звинуваченнями була відкрита кримінальна справа. Порушення ним закону стосувалися незаконного, через підставні фірми, продажу устаткування з переробки мармурового кришива, подвійної оплати працюючим робітникам (на біржі праці та за місцем роботи), а також зловживання службовими обов’язками. На жаль, після закінчення двотижневої ревізії працівники 6-го відділу міліції були зняті через Велику Апельсинову революцію, і все поринуло в туман і небуття. Справедливість не відновлена дотепер.
Ініціативна група покладала великі надії на нову демократичну обласну владу на чолі з Олегом Гаваші. Вірили у її обіцянки викорінити корупцію та організовану злочинність. А що з того буде?
І ось ми вже в 2009 році. «Нова демократична» влада так і не з’ясувала, на яких підставах закрито кримінальну справу щодо Василя Юращука. Люди й дотепер не отримали відповіді, чому їхній труд зневажений, чому досі не проведено розпаювання земель згідно з законом.
Селяни сподіваються, що керівництво області нарешті пройметься їхніми болями та переживаннями. Скільки ще потрібно чекати, щоб слуги закону розібралися у справі, яка породжує в гірській глибинці розпач і зневіру?..